Maria Goeppert Mayer
Laurea Bertolotti

Tonka Uzu

Maria Goeppert Mayer condivise il Premio Nobel per la Fisica nel 1963 con Hans Daniel Jensen (1907-1973) «per le loro scoperte riguardanti la struttura molecolare». Fu la seconda donna a ricevere l'ambìto riconoscimento, dopo Marie Sklodowska Curie nel 1903.

Maria era nata a Kattowitz, allora in Germania ora in Polonia, nel 1906. I suoi genitori erano entrambi insegnanti: Maria Wolff, la madre, insegnava musica e il padre, Friedrich, Pediatria. Proveniva a sua volta da una famiglia di accademici, il nonno aveva insegnato Diritto, il bisnonno Botanica e un trisavolo Farmacia. La famiglia si trasferì a Göttingen quando il padre ebbe appunto una cattedra nella locale università. Erano tempi in cui le ragazze non potevano accedere liberamente all'istruzione completa, perciò dopo la scuola media anche Maria non proseguì con il liceo e dovette continuare gli studi privatamente. Nel 1924 si iscrisse alla Facoltà di Matematica, ma tre anni dopo passò a Fisica e nel 1930 conseguì il dottorato con una tesi di meccanica quantistica sui "processi fotonici doppi". Suoi relatori furono tre futuri Premi Nobel: Max Born, James Franck e Adolf Otto Reinhold Windaus. «In matematica sembrava di risolvere dei rompicapo, e così è anche nella fisica, ma sono rompicapo creati dalla natura, non dalla mente di una persona».

La città di Göttingen veniva descritta allora come «un calderone di meccanici quantistici» e in quegli anni Maria aveva conosciuto il chimico americano Joseph Edward Mayer che aveva ottenuto una borsa di studio come assistente di James Franck. I due si sposarono dopo la laurea di Maria e si trasferirono negli Stati Uniti, dove a Mayer era stato offerto un incarico alla John Hopkins University di Baltimora come professore associato di Chimica. Dalla loro unione nacquero due figli: Maria Ann e Peter Conrad. Alla medesima università Maria ottenne solo un posto di assistente presso il Dipartimento di Fisica ma avere almeno libero accesso alle strutture universitarie le permise di continuare i suoi studi, impartire lezioni private e dare ripetizioni agli/lle studenti. Collaborò in quel periodo con Karl Herzfeld e suo marito nello studio delle molecole organiche, mantenendo altresì rapporti con l'Università di Göttingen, in particolare con Born, fino all'ascesa del potere nazista, quando lui e altri accademici persero il lavoro. Aveva acquisito fino dal 1933 la cittadinanza americana, ma il fatto di avere origini tedesche e intrattenere rapporti con la Germania non la rendeva gradita al senato accademico e, probabilmente per tali motivi, il marito, professor Mayer, perse la docenza. Invece gli studenti guardavano con simpatia a quella coppia di scienziati che, tra loro, chiamavano familiarmente "John e Mary".

I Mayer si trasferirono quindi a New York nel 1939, dove lui insegnò alla Columbia e per Maria si aprì solo la strada del volontariato, anche a favore delle sue colleghe ebree emigrate negli Usa. In quegli anni erano arrivati alla Columbia anche Enrico Fermi e Harold Urey e si aprirono prospettive stimolanti per nuove conoscenze. Finalmente nel 1941 le fu offerto il primo vero impiego part time come insegnante di Scienze al Sarah Lawrence College, lavoro che mantenne per tutta la durata della guerra. Fu poi coinvolta nel celebre Progetto Manhattan per l'ideazione e costruzione della bomba atomica. Ormai gli Stati Uniti erano entrati in guerra e Maria si impegnò, dal canto suo, per la separazione degli isotopi dell'uranio, ma i suoi risultati furono poco utilizzati nell'ambito del progetto. Inoltre lei era tra coloro che nutrivano molte perplessità circa l'impiego delle armi atomiche ed era propensa a limitare il campo di studi all'utilizzo pacifico dell'energia nucleare. Nel 1946 i Mayer si spostarono a Chicago, la cui sede universitaria divenne l'epicentro della ricerca nucleare. John fu nominato professore sia nel Dipartimento di Chimica che nel neonato Istituto per gli Studi Nucleari (oggi noto come Istituto Enrico Fermi), a Maria fu ancora negata una posizione ufficiale ma ottenne un incarico non remunerato come assistente e poi un posto come ricercatrice nel laboratorio dove era installato l'acceleratore di particelle. Collaborava con Edward Teller, Harold Urey, discuteva con Enrico Fermi e Gregor Wentzel, le loro famiglie si frequentavano, nacquero amicizie tanto che la figlia Maria Ann sposò il figlio di Wentzel.

Goeppert con i colleghi del dipartimento di fisica dell'Argonne National Laboratory

L'atmosfera era molto stimolante, la ricerca aveva un carattere interdisciplinare, infatti nell'Istituto si indagavano svariati ambiti, dalla fisica e chimica nucleare all'astrofisica e geofisica e per Maria furono anni di fecondi studi che portarono alla scoperta della "struttura a guscio (shell)" dell'atomo. Influenzata da Teller studiò un modello sull'origine degli elementi, da cui nacque la sua teoria sui "numeri magici" che corrispondono alla massa dei nuclei più stabili. In quel periodo scoprì che Hans Jensen e i colleghi Otto Haxel e Haus Suess erano pervenuti alle sue stesse conclusioni studiando e sperimentando a Heidelberg e Amburgo. Si incontrarono in Germania nel 1950 e dall'anno seguente iniziarono a collaborare. Il risultato fu la pubblicazione nel 1955 del volume Elementary Theory of Nuclear Shell Structure (Teoria elementare della struttura nucleare a guscio) firmato da Goeppert Mayer e Jensen. Con la morte di Fermi, avvenuta precocemente nel 1954, alcuni scienziati lasciarono Chicago e arrivò infine per Maria la cattedra, a lungo desiderata e attesa, all'Università di San Diego in California. Nel contempo dovette fronteggiare un grave problema di salute che la condizionò per il resto della sua vita. Tuttavia continuò a studiare e insegnare fino a quando si spense, il 20 febbraio 1972. Il suo nome non è molto conosciuto come quello di Einstein o Heisenberg perché le sue ricerche sono di nicchia e diffuse solo in ambiti accademici ma questo fatto non le impedì di ricevere, oltre al Premio Nobel per la Fisica, la laurea honoris causa rispettivamente dal Russell Sage College, dal Mount Holyoke College e dallo Smith College.

Maria riceve il premio Nobel per la fisica	Maria in compagnia di Re Gustavo VI Adolfo di Svezia

Nel 2010 il servizio postale statunitense la ricordò in un set di francobolli insieme a Melvin Calvin, Asa Grey e Severo Ocha. Numerose fotografie la ritraggono insieme ai suoi colleghi nelle diverse università in cui ha collaborato «per il gusto della fisica, per divertimento», come amava dire, lei unica donna, a quel tempo, a segnare la strada per le altre che seguirono e che oggi scelgono, con meno difficoltà, di intraprendere studi scientifici.

Traduzione francese
Guenoah Mroue

Maria Goeppert Mayer a partagé le prix Nobel de physique en 1963 avec Hans Daniel Jensen (1907-1973) « pour leurs découvertes concernant la structure moléculaire ». Elle fut la deuxième femme à recevoir une reconnaissance convoitée, après Marie Sklodowska Curie en 1903.

Maria est née à Kattowitz, alors en Allemagne, puis en Pologne, en 1906. Ses parents étaient tous deux professeurs : Maria Wolff, sa mère, enseignait la musique et son père, Friedrich: pédiatrie. Il venait à son tour d'une famille d'universitaires, son grand-père avait enseigné le droit, l'arrière-grand-père botanique et une pharmacie d'arrière-grand-père. La famille a déménagé à Göttingen lorsque leur père avait un poste de professeur à l'université locale. C'était une époque où les filles ne pouvaient pas accéder librement à l'éducation complète, de sorte qu'après le collège, même Maria n'a pas poursuivi ses études secondaires et a dû poursuivre ses études en privé. En 1924, elle s'est inscrite à la faculté de mathématiques, mais trois ans plus tard, elle est passée à la physique et, en 1930, elle a obtenu son doctorat avec une thèse en mécanique quantique sur les "doubles processus photoniques". Ses orateurs étaient trois futurs lauréats du prix Nobel : Max Born, James Franck et Adolf Otto Reinhold Windaus. « En mathématiques, cela semblait résoudre des énigmes, et c'est le cas en physique, mais ce sont des énigmes créées par la nature, pas par l'esprit d'une personne.»

La ville de Göttingen a ensuite été décrite comme « un chaudron de mécanique quantique » et, au cours de ces années, Maria avait rencontré le chimiste américain Joseph Edward Mayer qui avait obtenu une bourse en tant qu'assistant de James Franck. Les deux se sont mariés après l'obtention que Maria aie obtenu son diplôme et ils ont déménagé aux États-Unis, où Mayer s'était vu offrir une mission à l'Université John Hopkins de Baltimore en tant que professeur agrégé de chimie. Deux enfants sont nés de leur union: Maria Ann et Peter Conrad. Dans la même université, Maria n'a obtenu qu'un seul poste d'assistante au département de physique, mais le fait d'avoir au moins un accès gratuit aux installations universitaires lui a permis de poursuivre ses études, de donner des cours particuliers et de donner des répétitions aux étudiants. Elle a collaboré à l'époque avec Karl Herzfeld et son mari à l'étude des molécules organiques, tout en maintenant des relations avec l'Université de Göttingen, en particulier Born, jusqu'à la montée du pouvoir nazi, lorsque lui et d'autres universitaires ont perdu leur emploi. Elle avait acquis la citoyenneté américaine depuis 1933, mais le fait qu'elle ait des origines allemandes et qu'elle ait eu des relations avec l'Allemagne ne l'a pas accueillie au Sénat académique et, probablement pour ces raisons, son mari, le professeur Mayer, a perdu son rôle d’enseignant. Alors que les étudiants ont regardé avec sympathie cette paire de scientifiques qu'ils appelaient familièrement « John et Mary».

Les Mayers ont ensuite déménagé à New York en 1939, où il a enseigné la Colombie et pour Maria, seule la voie du bénévolat s'est ouverte, même en faveur de ses collègues juifs qui ont émigré aux États-Unis. Au cours de ces années, Enrico Fermi et Harold Urey étaient également arrivés à Columbia et des perspectives stimulantes pour de nouvelles connaissances se sont ouvertes. Enfin, en 1941, on lui a offert son premier véritable emploi à temps partiel en tant que professeur de sciences au Sarah Lawrence College, un emploi qu'il a occupé tout au long de la guerre. Il a ensuite été impliquée dans le célèbre projet Manhattan pour la conception et la construction de la bombe atomique. À ce jour, les États-Unis étaient entrés en guerre et Maria travaillait, pour sa part, à la séparation des isotopes de l'uranium, mais ses résultats ont été peu utilisés dans le cadre du projet. En outre, elle faisait partie de ceux qui avaient de nombreux doutes quant à l'utilisation des armes atomiques et était encline à limiter le domaine d'études à l'utilisation pacifique de l'énergie nucléaire. En 1946, les Mayers ont déménagé à Chicago, dont l'université est devenue l'épicentre de la recherche nucléaire. John a été nommé professeur au département de chimie et à l'Institut d'études nucléaires (maintenant connu sous le nom d'Institut Enrico Fermi), Maria s'est toujours vu refuser un poste officiel, mais a obtenu une affectation non rémunérée en tant qu'assistante, puis un poste de chercheuse dans le laboratoire où l'accélérateur de particules a été installé. elle a collaboré avec Edward Teller, Harold Urey, s'est disputé avec Enrico Fermi et Gregor Wentzel, leurs familles sont sorties ensemble, des amitiés sont nées à tel point que sa fille Maria Ann a épousé le fils de Wentzel.

Goeppert avec des collègues du département de physique du Laboratoire national d'Argonne

L'atmosphère était très stimulante, la recherche avait un caractère interdisciplinaire, en fait, à l'Institut, divers domaines ont été étudiés, de la physique nucléaire et de la chimie à l'astrophysique et à la géophysique et pour Maria, ce furent des années d'études fructueuses qui ont conduit à la découverte de la "structure de la coquille" de l'atome. Influencée par Teller, elle a étudié un modèle de l'origine des éléments, à partir duquel est née sa théorie des "nombres magiques" qui correspondent à la masse des noyaux les plus stables. À cette époque, elle découvrit que Hans Jensen et ses collègues Otto Haxel et Haus Suess étaient arrivés à ses propres conclusions en étudiant et en expérimentant à Heidelberg et à Hambourg. Ils se sont rencontrés en Allemagne en 1950 et, à partir de l'année suivante, ils ont commencé à collaborer. Le résultat fut la publication en 1955 du volume Elementary Theory of Nuclear Shell Structure signé par Goeppert Mayer et Jensen. Avec la mort de Fermi au début de 1954, les scientifiques ont quitté Chicago et sont finalement arrivés pour Maria, la professeur tant désirée et tant attendue de l'Université de San Diego en Californie. En même temps, elle a été confrontée à un grave problème de santé qui l'a affectée pour le reste de sa vie. Cependant, elle a continué à étudier et à enseigner jusqu'à sa mort, le 20 février 1972. Son nom n'est pas aussi connu qu'Einstein ou Heisenberg parce que ses recherches sont de niche et répandues uniquement dans les domaines universitaires, mais ce fait ne l'a pas empêchée de recevoir, en plus du prix Nobel de physique, le diplôme honorifique du Russell Sage College, du Mount Holyoke College et du Smith College respectivement.

Maria reçoit le prix Nobel de physique	Maria en compagnie du roi Gustav VI Adolf de Suède

En 2010, le service postal américain s'est souvenu d'elle dans un timbre serti de Melvin Calvin, Asa Grey et Severo Ocha. De nombreuses photographies la représentent avec ses collègues des différentes universités où elle a collaboré "pour des raisons de physique, pour le plaisir", comme elle aimait le dire, elle était la seule femme, à cette époque, à montrer la voie aux autres qu'ils suivaient et qui choisissent aujourd'hui, avec moins de difficulté, d'entreprendre des études scientifiques.

Traduzione inglese
Syd Stapleton

Maria Goeppert Mayer and Hans Daniel Jensen (1907-1973) shared the 1963 Nobel Prize in Physics, "for their discoveries concerning molecular structure." She was the second woman to receive the coveted award, following Marie Sklodowska Curie in 1903.

Maria was born in Kattowitz, then in Germany, now in Poland, in 1906. Her parents were both teachers. Her mother, Maria Wolff, taught music and her father, Friedrich, pediatrics. He in turn came from a family of academics - his grandfather had taught law, his great-grandfather botany, and a great-great-grandfather pharmacy. The family moved to Göttingen when her father gained a professorship at the local university. These were times when girls could not freely access full education, so after middle school Maria could not continue with high school and had to continue her studies privately. In 1924 she enrolled in the Faculty of Mathematics, but three years later she switched to Physics, and in 1930 she received her doctorate with a quantum mechanical thesis on "dual photonic processes." Her lecturers were three future Nobel Laureates, Max Born, James Franck and Adolf Otto Reinhold Windaus. "Mathematics seems aimed at solving puzzles, and so it is also in physics, but they are puzzles created by nature, not by a person's mind."

The city of Göttingen was described at the time as "a cauldron of quantum mechanics," and in those years Maria had met the American chemist Joseph Edward Mayer, who had been awarded a fellowship as an assistant to James Franck. The two married after Maria's graduation and moved to the United States, where Mayer had been offered a position at Johns Hopkins University in Baltimore as an associate professor of chemistry. Two children were born of their union, Maria Ann and Peter Conrad. At the same university Maria was only able to obtain an assistant position in the Physics Department, but at least having free access to university facilities allowed her to continue her studies, give private lessons and tutor students. She collaborated during that period with Karl Herzfeld and her husband in the study of organic molecules, also maintaining relations with the University of Göttingen, particularly with Born, until the rise of Nazi power, when he and other academics lost their jobs. She had acquired U.S. citizenship until 1933, but the fact that she had German ancestry and maintained relations with Germany did not endear her to the academic senate, and, probably for those reasons, her husband, Professor Mayer, lost his professorship. Instead, students looked with sympathy on the scientist couple, whom, among themselves, they familiarly called "John and Mary."

The Mayers then moved to New York in 1939, where he taught at Columbia, and for Mary only the road of volunteer work opened up, including for the benefit of her Jewish colleagues who had emigrated to the US. In those years Enrico Fermi and Harold Urey had also arrived at Columbia, and exciting prospects for new knowledge opened up. Finally in 1941 she was offered her first real part-time job as a science teacher at Sarah Lawrence College, a job she held for the duration of the war. She was then involved in the famous Manhattan Project for the design and construction of the atomic bomb. By this time, the United States had entered the war, and Mary, for her part, worked on the separation of uranium isotopes, but her results were little used within the project. Moreover, she was among those who had many misgivings about the use of nuclear weapons and was inclined to limit her field of study to the peaceful use of nuclear energy. In 1946 the Mayers moved to Chicago, whose university campus had become the epicenter of nuclear research. John was appointed professor in both the Department of Chemistry and the newly established Institute for Nuclear Studies (now known as the Enrico Fermi Institute). Mary was still denied an official position but obtained an unpaid position as an assistant and then a position as a researcher in the laboratory where the particle accelerator was installed. She collaborated with Edward Teller, Harold Urey, had discussions with Enrico Fermi and Gregor Wentzel, their families hung out together and friendships were born, such that daughter Maria Ann married Wentzel's son.

Goeppert with colleagues from the physics department of the Argonne National Laboratory

The atmosphere was very stimulating, and the research had an interdisciplinary character. A variety of fields were investigated at the Institute, from physics and nuclear chemistry to astrophysics and geophysics, and for Maria these were years of fruitful studies that led to the discovery of the "shell structure" of the atom. Influenced by Teller she studied a model of the origin of the elements, from which came her theory of "magic numbers" corresponding to the mass of the most stable nuclei. Around that time she discovered that Hans Jensen and colleagues Otto Haxel and Haus Suess had come to the same conclusions as her by studying and experimenting in Heidelberg and Hamburg. They met in Germany in 1950 and from the following year began to collaborate. The result was the publication in 1955 of the volume Elementary Theory of Nuclear Shell Structure authored by Goeppert Mayer and Jensen. With Fermi's early death in 1954, a number of scientists left Chicago, and Maria finally achieved a long-desired and long-awaited professorship at the University of San Diego in California. At the same time, she faced a serious health problem that affected her for the rest of her life. However, she continued to study and teach until she died on February 20, 1972. Her name is not as well known as Einstein's or Heisenberg's because her research was highly specialized and widespread only in academic circles. But this fact did not prevent her from receiving, in addition to the Nobel Prize in Physics, honorary degrees from Russell Sage College, Mount Holyoke College and Smith College, respectively.

Maria receives the Nobel prize for physics	Maria in the company of King Gustav VI Adolf of Sweden

In 2010 the U.S. Postal Service honored her memory, along with Melvin Calvin, Asa Grey and Severo Ocha, with a set of stamps.

Traduzione spagnola
Anastasia Grasso

Maria Goeppert Mayer compartió el Premio Nobel de Física en 1963 con Hans Daniel Jensen (1907-1973) “por sus descubrimientos sobre la estructura molecular”. Fue la segunda mujer en recibir el codiciado premio, después de Marie Sklodowska Curie en 1903.

Maria nació en Katowice, en aquel entonces Alemania y ahora Polonia, en 1906. Sus padres eran profesores: Maria Wolff, su madre, enseñaba Música y su padre, Friedrich, Pediatría. Ella a su vez procedía de una familia de académicos, su abuelo había enseñado Derecho, su bisabuelo Botánica y un tatarabuelo Farmacia. La familia se trasladó a Gotinga cuando su padre obtuvo una cátedra en la universidad local. Eran tiempos en los que a las chicas no se les permitía el libre acceso a una educación completa, por lo que después de la escuela secundaria, incluso Maria no continuó con el bachillerato y tuvo que seguir sus estudios de forma privada. En 1924 se matriculó en la Facultad de Matemáticas, pero tres años más tarde se cambió a Física y en 1930 se doctoró con una tesis de mecánica cuántica sobre “procesos fotónicos duales”. Los profesores que la siguieron fueron tres futuros premios Nobel: Max Born, James Franck y Adolf Otto Reinhold Windaus. “En las matemáticas parecía que se resolvían rompecabezas, y lo mismo ocurre en la física, pero son rompecabezas creados por la naturaleza, no por la mente de una persona”.

La ciudad de Gotinga se describía entonces como “un hervidero de ingenieros de mecánica cuántica” y fue durante esos años que Maria conoció al químico estadounidense Joseph Edward Mayer, quien había obtenido una beca como ayudante de James Franck. Los dos se casaron tras la graduación de Maria y se trasladaron a Estados Unidos, donde a Mayer le habían ofrecido un puesto en la Universidad John Hopkins de Baltimore como profesor de Química. De su unión nacieron dos hijos: Maria Ann y Peter Conrad. En la misma universidad, Maria sólo obtuvo un puesto de ayudante en el Departamento de Física, pero el hecho de tener al menos libre acceso a las instalaciones de la universidad le permitió continuar sus estudios, dar clases particulares y dar clases a los mismos estudiantes. Durante ese periodo colaboró con Karl Herzfeld y su marido en el estudio de las moléculas orgánicas y también mantuvo relaciones con la Universidad de Gotinga, en particular con Born, hasta que los nazis llegaron al poder, cuando él y otros académicos perdieron sus empleos. Desde 1933 había obtenido la ciudadanía estadounidense, pero el hecho de que fuera de ascendencia alemana y que mantuviera relaciones con Alemania no le dio buena prensa entre el senado académico y, probablemente por estas razones, su marido, el profesor Mayer, perdió la cátedra. En cambio, los estudiantes miraban con simpatía a la pareja de científicos a los que, entre ellos, llamaban familiarmente “Johny Maria”.

Los Mayer se trasladaron entonces a Nueva York en 1939, donde él dio clases en la Columbia y a Maria sólo se le abrió el camino del voluntariado, también en favor de sus colegas judíos emigrados a los Estados Unidos. En aquellos años Enrico Fermi y Harold Urey también habían llegado a la Columbia y se abrieron apasionantes perspectivas de nuevos conocimientos. Finalmente, en 1941 le ofrecieron su primer auténtico trabajo, a tiempo parcial, como profesora de Ciencias en el Sarah Lawrence College, trabajo que mantuvo mientras duró la guerra. Luego participó en el famoso Proyecto Manhattan para el diseño y la construcción de la bomba atómica. Para entonces, Estados Unidos había entrado en guerra y Maria trabajaba en la separación de isótopos de uranio, pero sus resultados fueron poco utilizados en el proyecto. Además, ella se encontraba entre quienes tenían muchos recelos sobre el uso de las armas atómicas y se inclinaba por limitar el campo de estudio al uso pacífico de la energía nuclear. En 1946, los Mayer se trasladaron a Chicago, cuyo campus universitario se convirtió en el epicentro de la investigación nuclear. John fue nombrado profesor tanto en el Departamento de Química como en el recién creado Instituto de Estudios Nucleares (hoy conocido como “Instituto Enrico Fermi”), a Maria se le siguió negando un puesto oficial, pero le dieron un puesto no remunerado como ayudante y luego un puesto como investigadora en el laboratorio donde se instaló el acelerador de partículas. Colaboró con Edward Teller, Harold Urey, discutió con Enrico Fermi y Gregor Wentzel, sus familias se conocieron, y se establecieron amistades hasta el punto de que su hija Maria Ann se casó con el hijo de Wentzel.

Goeppert con colegas del departamento de física del Laboratorio Nacional de Argonne

El ambiente era muy estimulante, la investigación tenía un carácter interdisciplinar, de hecho, en el Instituto se investigaban varios campos, desde la física y la química nuclear hasta la astrofísica y la geofísica, y para Maria fueron años de fructíferos estudios que llevaron al descubrimiento de la “estructura de la cáscara (shell)” del átomo. Influida por Teller, estudió un modelo sobre el origen de los elementos, del que surgió su teoría de los “números mágicos” correspondientes a la masa de los núcleos más estables. En aquel periodo, descubrió que Hans Jensen y sus colegas Otto Haxel y Haus Suess habían llegado a las mismas conclusiones que ella estudiando y experimentando en Heidelberg y Hamburgo. Se conocieron en Alemania en 1950 y comenzaron a colaborar al año siguiente. El resultado fue la publicación en 1955 del volumen Elementary Theory of Nuclear Shell Structure firmado por Goeppert, Mayer y Jensen. Con la temprana muerte de Fermi en 1954, varios científicos abandonaron Chicago y la tan deseada y esperada cátedra de la Universidad de San Diego, en California, llegó por fin para Maria. Al mismo tiempo, tuvo que hacer frente a un grave problema de salud que la afectó el resto de su vida. Sin embargo, siguió estudiando y enseñando hasta que falleció el 20 de febrero de 1972. Su nombre no es tan conocido como el de Einstein o Heisenberg porque sus investigaciones son elitarias y sólo son conocidas en los círculos académicos, pero esto no le impidió recibir títulos honoríficos del Russell Sage College, el Mount Holyoke College y el Smith College, además del Premio Nobel de Física.

María recibe el premio Nobel de física	María en compañía del rey Gustavo VI Adolfo de Suecia

En 2010, el Servicio Postal de Estados Unidos la conmemoró en una serie de sellos junto con Melvin Calvin, Asa Grey y Severo Ocha. Numerosas fotografías la retratan junto a los compañeros de las varias universidades con las que colaboró «por el gusto de la física, por diversión», como le gustaba decir. Ella, mujer única de su época, marcó el camino para las otras que siguieron y que hoy escogen, con menos dificultades, los estudios científicos.

Traduzione ucraina
Alina Petelko

Марія Гепперт Майєр розділила Нобелівську премію з фізики 1963 року з Гансом Даніелем Єнсеном (1907-1973) "за відкриття, що стосуються молекулярної структури". Вона стала другою жінкою, яка отримала омріяну нагороду, після Марії Склодовської-Кюрі у 1903 році.

Марія народилася у 1906 році в місті Каттовіц, тоді в Німеччині, тепер у Польщі. Її батьки були вчителями: мати, Марія Вольф, викладала музику, а батько, Фрідріх, - педіатрію. Сама вона походила з родини науковців, її дід викладав право, прадід - ботаніку, а прапрадід - фармацію. Сім'я переїхала до Геттінгена, коли її батько отримав професорську посаду в місцевому університеті. Це були часи, коли дівчата не мали вільного доступу до повноцінної освіти, тому після закінчення середньої школи навіть Марія не вступила до гімназії і змушена була продовжувати навчання приватно. У 1924 році вона вступила на математичний факультет, але через три роки перейшла на фізичний і в 1930 році отримала ступінь доктора наук, захистивши квантово-механічну дисертацію на тему "подвійні фотонні процеси". Його викладачами були три майбутні Нобелівські лауреати: Макс Борн, Джеймс Франк та Адольф Отто Райнхольд Віндаус. "У математиці начебто розв'язують головоломки, так само і у фізиці, але це головоломки, створені природою, а не розумом людини".

Місто Геттінген тоді називали "котлом квантової механіки" і саме в ті роки Марія познайомилася з американським хіміком Джозефом Едвардом Майєром, який отримав стипендію як асистент Джеймса Франка. Вони одружилися після закінчення навчання Марії і переїхали до Сполучених Штатів, де Майєру запропонували посаду доцента хімії в Університеті Джона Гопкінса в Балтіморі. Від їхнього союзу народилося двоє дітей: Марія Енн та Пітер Конрад. У цьому ж університеті Марія отримала лише посаду асистента на кафедрі фізики, але наявність хоча б вільного доступу до університетських приміщень дозволила їй продовжити навчання, давати приватні уроки та займатися репетиторством зі студентами. У цей період вона співпрацювала з Карлом Герцфельдом та своїм чоловіком у дослідженні органічних молекул, а також підтримувала зв'язки з Геттінгенським університетом, зокрема з Борном, аж до приходу нацистської влади, коли він та інші науковці втратили роботу. Вона отримала американське громадянство ще в 1933 році, але той факт, що вона була німецького походження і мала зв'язки з Німеччиною, не сподобався академічному сенату, і, ймовірно, з цих причин її чоловік, професор Майєр, втратив професорську посаду. Натомість студенти з симпатією дивилися на подружжя науковців, яких між собою вони звично називали "Джон і Марія".

У 1939 році подружжя Майєрів переїхало до Нью-Йорка, де він викладав у Колумбійському університеті, а перед Марією відкрилася лише дорога волонтерської роботи, в тому числі і за дорученням її єврейських колег, які емігрували до США. У ті роки до Колумбійського університету також прибули Енріко Фермі та Гарольд Урей, і перед ним відкрилися захоплюючі перспективи для нових знань. Нарешті в 1941 році їй запропонували першу справжню роботу на неповний робочий день в якості викладача природничих наук в коледжі Сари Лоуренс, на якій вона працювала протягом всієї війни. Потім вона брала участь у знаменитому Манхеттенському проекті з проектування та створення атомної бомби. До цього часу США вступили у війну і Марія працювала над розділенням ізотопів урану, але її результати мало використовувалися в проекті. Більше того, вона була серед тих, хто мав багато побоювань щодо застосування атомної зброї і був схильний обмежити сферу дослідження мирним використанням ядерної енергії. У 1946 році Майєри переїхали до Чикаго, університетський кампус якого став епіцентром ядерних досліджень. Джон був призначений професором як на хімічному факультеті, так і в новоствореному Інституті ядерних досліджень (нині відомий як Інститут Енріко Фермі), Мері все ще було відмовлено в офіційній посаді, але їй надали неоплачувану посаду асистента, а потім посаду наукового співробітника в лабораторії, де був встановлений прискорювач елементарних частинок. Вона співпрацювала з Едвардом Теллером, Гарольдом Урі, дискутувала з Енріко Фермі та Грегором Вентцелем, їх сім'ї познайомилися, зав'язалися дружні стосунки, а її донька Марія Енн вийшла заміж за сина Вентцеля.

Гепперт з колегами з відділу фізики Аргонської національної лабораторії

Атмосфера була дуже стимулюючою, дослідження мали міждисциплінарний характер, фактично в Інституті досліджувалися найрізноманітніші галузі, від фізики та ядерної хімії до астрофізики та геофізики, і для Марії це були роки плідних досліджень, які привели до відкриття "оболонкової структури" атома. Під впливом Теллера вона вивчала модель походження елементів, з якої вийшла її теорія "магічних чисел", що відповідають масі найбільш стабільних ядер. Тоді він дізнався, що Ганс Єнсен та його колеги Отто Гаксель і Хаус Зюсс прийшли до тих же висновків, що і він, вивчаючи та експериментуючи в Гейдельберзі та Гамбурзі. Вони познайомилися в Німеччині у 1950 році і почали співпрацювати наступного року. Результатом стала публікація в 1955 році томи "Елементарна теорія будови ядерної оболонки" Гепперта Майєра і Єнсена. З ранньою смертю Фермі в 1954 році ряд вчених покинули Чикаго, і довгоочікувана і бажана кафедра в Університеті Сан-Дієго в Каліфорнії нарешті з'явилася у Марії. Водночас їй довелося зіткнутися з серйозною проблемою зі здоров'ям, яка вплинула на все її подальше життя. Незважаючи на це, вона продовжувала навчатися і викладати, поки не пішла з життя 20 лютого 1972 року. Її ім'я не таке відоме, як ім'я Ейнштейна чи Гейзенберга, оскільки її дослідження є нішевими і популярними лише в академічних колах, але це не завадило їй, окрім Нобелівської премії з фізики, отримати почесні дипломи коледжів Рассела Сейджа, Маунт Холіока та Сміт-коледжу.

Марія отримує Нобелівську премію з фізики	Марія в компанії короля Швеції Густава VI Адольфа

У 2010 році Поштова служба США вшанувала її пам'ять на наборі марок разом з Мелвіном Келвіном, Асою Грей та Северо Оча.