Selma Lagerlöf
Loretta Junck

Giulia Tassi

Premio Nobel per la letteratura 1909 «Per l’elevato idealismo, la vivida immaginazione e la percezione spirituale che caratterizzano le sue opere».

Selma Ottilia Lovisa Lagerlöf (Sunne 1858–1940), svedese, nasce a Sunne, un piccolo paese nella contea del Värmland, vicino al confine con la Norvegia, in una famiglia appartenente a un’aristocrazia provinciale colta ma decaduta che, con la rapida industrializzazione del paese, sta fatalmente tramontando. Come tante altre giovani che hanno la possibilità di studiare, sceglie di diventare maestra, studia a Stoccolma e nel 1885 inizia a insegnare, a Landskrona. Nel 1891 riesce a pubblicare la sua prima opera, La saga di Gösta Berling. È la storia di un pastore protestante che a causa dell’alcolismo rinuncia al ministero e abbandona il proprio Paese. Il romanzo, tuttora considerato il suo capolavoro, suscita inizialmente aspre critiche, ma dopo un paio di anni riesce a conquistare il pubblico, prima in Svezia e poi in tutto il mondo. In più, vince un premio letterario che consiste in una somma notevole e questo permette a Selma di lasciare l’insegnamento e iniziare a viaggiare in Europa. Nel 1895-96 è in Italia, in Sicilia scrive I miracoli dell’Anticristo, ma si spinge fino in Egitto e in Palestina (1899-1900), dove trae ispirazione per il romanzo Jerusalem. Negli anni Venti del Novecento da La saga di Gösta Berling verrà tratta una versione cinematografica di successo: un film muto del regista svedese Stiller, con protagonista Lars Hanson affiancato da una giovanissima Greta Garbo nel suo primo ruolo di rilievo. 

Attenta ai problemi sociali del suo tempo e ai diritti delle donne, Selma pubblica un libro dopo l’altro. Molto interesse suscita, nel 1906-1907, Il viaggio meraviglioso di Nils Olgersson, grazie al quale la scrittrice ottiene la laurea honoris causa all’Università di Uppsala. Il libro, considerato un classico della letteratura per l’infanzia, narra le avventure di un ragazzino di nome Nils che viaggia sul dorso di un’oca spiegando la storia e la geografia di tutti i paesi da lui visitati. L’opera, che ha suscitato l’ammirazione del filosofo e pedagogista austriaco Karl Popper, viene adottata in molte scuole svedesi. Diventa talmente popolare in Svezia da dare il nome a un treno, a un aereo (a forma di oca) e a parecchi ristoranti. E la compagnia marittima tedesca TT Line, che si occupa dei collegamenti fra Germania e Svezia, utilizza ancor oggi, dal 1962, il nome di Nils Holgersson per una delle sue navi. Nel 1981 ne è stato tratto un film di animazione trasmesso anche in Italia dalla Rai e c’è persino un gioco da tavolo ispirato alla storia di Nils. Il famoso etologo Konrad Lorenz, Nobel 1973 per Medicina e Fisiologia, ha raccontato, durante la conferenza per la consegna del Premio, che nella sua prima infanzia la storia di Nils aveva avuto un’influenza straordinaria su di lui e aveva determinato le scelte fondamentali della sua vita: «Da allora in poi ho desiderato ardentemente di diventare un’oca selvatica e, rendendomi conto che questo era impossibile, ho voluto disperatamente averne una e, quando anche questo si è rivelato impossibile, mi sono risolto per le anatre domestiche».

Ma la consacrazione, per Selma Lagerlöf, arriva nel 1909 con il Premio Nobel, il primo della serie dei sedici finora conferiti a una donna. Con il denaro del Nobel la scrittrice poté riacquistare la residenza di Mårbacka, nel Värmland, che il padre era stato costretto a vendere a causa di un dissesto finanziario, ristrutturarla e tornare a viverci. La medaglia d’oro del Premio fu invece da lei donata ai combattenti svedesi all’inizio della Seconda guerra mondiale, quando il governo svedese, pur scegliendo la neutralità, volle però aumentare il proprio armamento difensivo e la consistenza del proprio esercito. Il premio concesso così precocemente a una donna dall’Accademia svedese, l’istituzione che assegna il Nobel per la letteratura, non è un caso: in Svezia fin dal secolo XVII le donne erano riuscite a ottenere qualche diritto anche in campo politico e dal 1862 furono ammesse a votare nelle elezioni comunali, per ottenere infine il diritto di voto nelle elezioni nazionali nel 1919. Cinque anni dopo Lagerlöf sarà chiamata dall’Accademia stessa – e anche in questo caso è la prima donna nella storia – che la annovera fra i suoi membri. Prosegue intanto incessante l’attività letteraria con La casa di Liljecrona (1911), L’Imperatore di Portugallia (1914), L’anello di Lӧwenskӧld (1925), Anna Svӓrd (1928). La scrittrice svedese in seguito dedicò la propria vita all’impegno nelle cause pacifiste e femministe. Nel 1911 tenne un discorso all’Alleanza Nazionale per il suffragio femminile.

Negli anni successivi Selma Lagerlöf decise di devolvere i proventi delle sue pubblicazioni per sostenere i rifugiati ebrei in fuga dalla Germania di Hitler. La scrittrice sostenne attivamente la Resistenza contro il nazismo e il suo impegno pacifista permise a molte persone di salvarsi. Grazie a lei la poetessa Nelly Sachs riuscì a ottenere un visto per la Svezia e a lasciare la Germania, sfuggendo alla deportazione in un lager. Non fece in tempo però a incontrare Selma: quando giunse a Stoccolma lei era già deceduta, in seguito a un’emorragia cerebrale, a Mårbacka, dove era nata. Aveva ottantadue anni. Oggi è la scrittrice svedese più letta e amata nel mondo. Il suo nome è molto presente nella toponomastica delle città svedesi, ma anche in Austria, Germania, Olanda, Danimarca, Spagna… A Roma Selma è ricordata con un viale e a Ravenna con una rotonda. Anche l’asteroide 11061 è stato a lei dedicato e il suo volto compare su francobolli di diversi Paesi e sulle banconote da 20 corone svedesi.

Traduzione francese
Guenoah Mroue

Prix Nobel de littérature 1909 Pour l’idéalisme élevé, l’imagination vive et la perception spirituelle qui caractérisent ses œuvres».

Selma Ottilia Lovisa Lagerlöf, de Suède, est née à Sunne, un petit village du comté de Värmland, près de la frontière avec la Norvège, dans une famille appartenant à une aristocratie provinciale cultivée mais déchue qui, avec l’industrialisation rapide du pays, elle s’éteint de plus en plus. Comme beaucoup d’autres jeunes qui ont la possibilité d’étudier, elle choisit de devenir institutrice, elle étudie à Stockholm et commence à enseigner à Landskrona en 1885. En 1891, elle réussit à publier son premier opéra, La saga de Gösta Berling. C’est l’histoire d’un pasteur protestant qui, à cause de l’alcoolisme, renonce au ministère et abandonne son pays. Le roman, toujours considéré comme son chef-d’œuvre, suscite d’abord de vives critiques, mais après quelques années, elle parvient à conquérir le public, d’abord en Suède, puis dans le monde entier. De plus, elle gagne un prix littéraire qui consiste en une somme considérable et qui permet à Selma de quitter l’enseignement et de commencer à voyager en Europe. En 1895-96, elle est en Italie, en Sicile elle écrit Les miracles de l’Antichrist, mais elle va jusqu’en Égypte et en Palestine (1899-1900), où elle s’inspire pour le roman Jérusalem. Dans les années 1920, La saga de Gösta Berling propose une version cinématographique à succès : un film muet du réalisateur suédois Stiller, avec Lars Hanson aux côtés d’une très jeune Greta Garbo dans son premier rôle majeur.

Attentive aux problèmes sociaux de son temps et aux droits des femmes, Selma publie un livre après l’autre. En 1906-1907, Le Voyage merveilleux de Nils Olgersson, grâce auquel l’écrivain obtient un doctorat honoris causa à l’Université d’Uppsala, suscite beaucoup d’intérêt. Le livre, considéré comme un classique de la littérature pour l’enfance, raconte les aventures d’un garçon nommé Nils voyageant sur le dos d’une oie expliquant l’histoire et la géographie de tous les pays qu’il a visités. L’œuvre, qui a suscité l’admiration du philosophe et pédagogue autrichien Karl Popper, est adoptée dans de nombreuses écoles suédoises. Il devient si populaire en Suède qu’il donne son nom à un train, à un avion (en forme d’oie) et à plusieurs restaurants. Et la compagnie maritime allemande TT Line, qui s’occupe des liaisons entre l’Allemagne et la Suède, utilise encore aujourd’hui, depuis 1962, le nom de Nils Holgersson pour un de ses bateaux. En 1981, un film d’animation a également été diffusé en Italie par la Rai et il y a même un jeu de société inspiré de l’histoire de Nils. Le célèbre éthologue Konrad Lorenz, Nobel 1973 pour la médecine et la physiologie, a raconté, lors de la conférence pour la remise du prix, que dans sa petite enfance, l’histoire de Nils avait eu une influence extraordinaire sur lui et avait déterminé les choix fondamentaux de sa vie : «Depuis lors, j’ai ardemment désiré devenir une oie sauvage et, réalisant que c’était impossible, j’ai désespérément voulu en avoir une et, quand cela aussi s’est avéré impossible, je me suis résolu pour les canards domestiques».

Mais la consécration, pour Selma Lagerlöf, arrive en 1909 avec le Prix Nobel, le premier de la série des seize décernés jusqu’à présent à une femme. Avec l’argent du Prix Nobel, l’écrivain put racheter la résidence de Mårbacka, dans le Värmland, que son père avait été contraint de vendre en raison d’une faillite financière, de la rénover et de revenir y vivre. Au début de la Seconde Guerre mondiale, elle a offert la médaille d’or aux combattants suédois, alors que le gouvernement suédois, tout en choisissant la neutralité, voulait augmenter son armement défensif et la consistance de son armée. Le prix accordé si tôt à une femme par l’Académie suédoise, l’institution qui décerne le Nobel de littérature, ce n’est pas un hasard : en Suède, dès le XVIIe siècle, les femmes avaient réussi à obtenir certains droits dans le domaine politique et, dès 1862, elles ont été admises à voter aux élections municipales, pour obtenir finalement le droit de vote aux élections nationales en 1919. Cinq ans plus tard, Lagerlöf sera appelée par l’Académie elle-même - et là aussi, elle est la première femme de l’histoire - qui la compte parmi ses membres. Elle poursuit son activité littéraire avec La casa di Liljecrona (1911), L’Empereur de Portugallia (1914), L’anneau de Lӧwenskӧld (1925), Anna Svӓrd (1928). L’écrivain suédoise a ensuite consacré sa vie à des causes pacifistes et féministes. En 1911, elle prononce un discours à l’Alliance nationale pour le suffrage féminin.

Dans les années qui suivirent, Selma Lagerlöf décida de reverser les recettes de ses publications pour soutenir les réfugiés juifs fuyant l’Allemagne d’Hitler. L’écrivain soutient activement la Résistance contre le nazisme et son engagement pacifiste permet à de nombreuses personnes de se sauver. Grâce à elle, la poétesse Nelly Sachs réussit à obtenir un visa pour la Suède et à quitter l’Allemagne, échappant à la déportation dans un camp de concentration. Mais elle n’eut pas le temps de rencontrer Selma : lorsqu’elle arriva à Stockholm, elle était déjà décédée, à la suite d’une hémorragie cérébrale, à Mårbacka, où elle était née. Elle avait 82 ans. Aujourd’hui, elle est la romancière suédoise la plus lue et la plus aimée au monde. Son nom est très présent dans la toponymie des villes suédoises, mais aussi en Autriche, Allemagne, Hollande, Danemark, Espagne... A Rome Selma est rappelée avec une avenue et à Ravenne avec un rond-point. L’astéroïde 11061 lui a également été dédié et son visage apparaît sur des timbres de différents pays et sur des billets de 20 couronnes suédoises.

Traduzione inglese
Syd Stapleton

Awarded «For the high idealism, vivid imagination and spiritual perception that characterize her works».

Selma Ottilia Lovisa Lagerlöf, Swedish, was born in Sunne, a small town in the Värmland region, near the border with Norway, into a family belonging to an educated but decayed provincial aristocracy that, with the country's rapid industrialization, was fatally waning. Like many other young people who had the opportunity to study, she chose to become a schoolteacher, studied in Stockholm, and in 1885 began teaching, in Landskrona. In 1891 she managed to publish her first work, Gösta Berling’s Saga. It is the story of a Protestant pastor who, due to alcoholism, gives up the ministry and leaves his country.The novel, still considered her masterpiece, initially elicited harsh criticism, but after a couple of years she succeeded in winning over the public, first in Sweden and then worldwide. In addition, she won a literary prize consisting of a substantial sum, and this allowed Selma to leave teaching and begin traveling in Europe. In 1895-96 she was in Italy, in Sicily writing The Miracles of Antichrist, but she went as far as Egypt and Palestine (1899-1900), where she drew inspiration for the novel Jerusalem. In the 1920s a successful film version would be made from Gösta Berling’s Saga. It was a silent film by the Swedish director Stiller, starring Lars Hanson joined by a very young Greta Garbo in her first major role.

Attentive to the social problems of her time and to women's rights, Selma published one book after another. Much interest was aroused, in 1906-1907, by The Wonderful Journey of Nils, thanks to which she received an honorary degree from Uppsala University. The book, considered a classic of children's literature, tells of the adventures of a young boy named Nils who travels on the back of a goose which explains the history and geography of all the countries he visits. The work, which attracted the admiration of Austrian philosopher and educator Karl Popper, was adopted in many Swedish schools. It became so popular in Sweden that a train, a plane (shaped like a goose) and several restaurants are named after it. And the German shipping company TT Line, which handles connections between Germany and Sweden, still uses Nils Holgersson's name for one of its ships since 1962. An animated film was made from the book in 1981, also broadcast in Italy by RAI, and there is even a board game inspired by Nils' story. The famous ethologist Konrad Lorenz, 1973 Nobel Laureate in Medicine and Physiology, recounted at the award ceremony that in his early childhood Nils's story had had an extraordinary influence on him and had determined the fundamental choices of his life. «From then on I longed to become a wild goose and, realizing that this was impossible, I desperately wanted to have one and, when even this proved impossible, I reserved myself for mallard ducks».

But consecration, for Selma Lagerlöf, came in 1909 with the Nobel Prize, the first in the series of sixteen so far awarded to a woman. With the Nobel prize money, the writer was able to buy back the residence in Mårbacka, Värmland, which her father had been forced to sell due to financial distress, to renovate it, and to return to live there. The prize's gold medal was given by her to Swedish fighters at the beginning of World War II, when the Swedish government, while choosing neutrality, nevertheless wanted to increase its defensive armament and the size of its army. It was no accident that the award was granted so early to a woman by the Swedish Academy, the institution that awards the Nobel Prize for Literature. Since the 17th century, women in Sweden had managed to gain some rights in the political arena as well, and from 1862 they were allowed to vote in municipal elections, finally gaining the right to vote in national elections in 1919. Five years later Lagerlöf was made a member of the Academy itself - and again the first woman in history. Meanwhile, her literary activity continued unabated with Liljecrona’s Home (1911), The Emperor of Portugallia (1914), The Lӧwenskӧld Ring (1925), and Anna Svӓrd (1928). The Swedish writer later devoted her life to engagement in pacifist and feminist causes.

In 1911 she gave a speech at the National Alliance for Women's Suffrage. In later years Selma Lagerlöf donated proceeds from her publications to support Jewish refugees fleeing Hitler's Germany. The writer actively supported the Resistance against Nazism, and her pacifist efforts enabled many people to be saved. Thanks to her, the poet Nelly Sachs was able to obtain a visa for Sweden and leave Germany, barely escaping deportation to a camp. However, she did not have the chance to meet Selma - by the time she arrived in Stockholm, 1940, Selma had passed away, following a brain hemorrhage, in Mårbacka, where she was born. She was eighty-two years old. Today she is the most widely read and loved Swedish writer in the world. Her name is very present in the toponymy of Swedish cities, but also in Austria, Germany, Holland, Denmark, Spain... In Rome Selma is remembered with an avenue and in Ravenna with a traffic circle. Asteroid 11061 was also dedicated to her, and her face appears on stamps from several countries and on Swedish 20-kronor banknotes.

Traduzione spagnola
Francesco Rapisarda

Premio Nobel de Literatura 1909 «en reconocimiento del elevado idealismo, la vívida imaginación y la espiritual percepción que caracterizan sus escritos».

Selma Ottilia Lovisa Lagerlöf, sueca, nació en Sunne, un pequeño pueblo del condado de Värmland, cerca de la frontera con Noruega, en una familia perteneciente a una aristocracia de provincias culta pero decadente que, con la rápida industrialización del país, se estaba desvaneciendo fatalmente. Como muchas otras jóvenes que tenían la oportunidad de estudiar, eligió ser maestra, estudió en Estocolmo y en 1885 comenzó a enseñar, en Landskrona. En 1891 logró publicar su primera obra, La saga de Gösta Berling. Es la historia de un pastor protestante que, debido al alcoholismo, renuncia al ministerio y abandona su país. La novela, que sigue siendo considerada su obra maestra, suscita inicialmente duras críticas, pero después de un par de años consigue conquistar al público, primero en Suecia y luego en todo el mundo. Además, gana un premio literario que consiste en una suma considerable y esto le permite a Selma dejar la enseñanza y empezar a viajar por Europa. En 1895-96 se encuentra en Italia, en Sicilia escribe Los milagros del Anticristo, luego se dirige a Egipto y a Palestina (1899-1900), donde encuentra inspiración para la novela Jerusalén. En los años veinte del siglo XX, de La saga de Gösta Berling se realizará una versión cinematográfica de éxito: una película muda del director sueco Stiller, protagonizada por Lars Hanson junto a una joven Greta Garbo en su primer papel destacado.

Consciente de los problemas sociales de su tiempo y de los derechos de las mujeres, Selma publica un libro tras otro. Suscita mucho interés , en 1906-1907, El maravilloso viaje de Nils Olgersson, gracias al cual la escritora obtiene su título honoris causa en la Universidad de Uppsala. El libro, considerado un clásico de la literatura infantil, narra las aventuras de un niño llamado Nils que viaja sobre el dorso de un ganso explicando la historia y la geografía de todos los países que visita. La obra, que despertó la admiración del filósofo y pedagogo austriaco Karl Popper, se adoptó en muchas escuelas suecas. Se hizo tan popular en Suecia que dio nombre a un tren, a un avión (en forma de ganso) y a varios restaurantes. Y la compañía marítima alemana TT Line, que se ocupa de las conexiones entre Alemania y Suecia, sigue utilizando hoy, desde 1962, el nombre de Nils Holgersson para uno de sus barcos. En 1981 se rodó una película de animación también transmitida en español e incluso hay un juego de mesa inspirado en la historia de Nils. El famoso etólogo Konrad Lorenz, Premio Nobel de Medicina y Fisiología en 1973, contó, durante su conferencia en ocasión de la entrega del Premio, que en su primera infancia la historia de Nils había tenido una influencia extraordinaria en él y había determinado las decisiones fundamentales de su vida: «Desde entonces, anhelaba convertirme en un ganso salvaje y, al darme cuenta de que esto era imposible, me conformé con gansos domesticos».

Sin embargo, la consagración, para Selma Lagerlöf, llega en 1909 con el Premio Nobel, el primero de la serie de los dieciséis otorgados hasta ahora a una mujer. Con el dinero del Nobel, la escritora pudo recuperar la residencia de Mårbacka, en Värmland, que su padre se había visto obligado a vender debido a una caída financiera, reestructurarla y volver a vivir allí. En cambio, donó la medalla de oro del Premio a los combatientes suecos al comienzo de la Segunda Guerra Mundial, cuando el gobierno sueco, aunque eligiera la neutralidad, quiso aumentar su armamento defensivo y la consistencia de su ejército. El premio otorgado tan temprano a una mujer por la Academia sueca, la institución que otorga el Premio Nobel de Literatura, no es casualidad: en Suecia desde el siglo XVII las mujeres habían logrado obtener algunos derechos también en el ámbito político y desde 1862 fueron admitidas a votar en las elecciones municipales, para finalmente obtener el derecho de voto en las elecciones nacionales en 1919. Cinco años después, Lagerlöf fue invitada por la misma Academia –y también en esta ocasión fue la primera mujer de la historia– que la incluyó entre sus miembros. Mientras tanto, la actividad literaria continuó incesantemente con La casa de Liljecrona (1911), El emperador de Portugalia (1914), El anillo de Lӧwenskӧld (1925), Anna Svӓrd (1928). La escritora sueca dedicó su vida a comprometerse con las causas pacifistas y feministas. En 1911 pronunció un discurso ante la Alianza Nacional para el sufragio femenino.

En los años siguientes, Selma Lagerlöf decidió donar los ingresos de sus publicaciones para apoyar a los refugiados judíos que huían de la Alemania de Hitler. La escritora apoyó activamente la Resistencia contra el nazismo y su compromiso pacifista permitió que se salvaran muchas personas . Gracias a ella, la poetisa Nelly Sachs consiguió obtener un visado para Suecia y abandonar Alemania, escapando de la deportación a un lager. Sin embargo, no tuvo tiempo de conocer a Selma: cuando llegó a Estocolmo ya había fallecido, tras una hemorragia cerebral, en Mårbacka, donde había nacido. Tenía ochenta y dos años. Hoy en día es la escritora sueca más leída y querida del mundo. Su nombre está muy presente en la toponomástica de las ciudades suecas, aunque también en Austria, Alemania, Holanda, Dinamarca, España... En Italia, Selma es recordada con una avenida en Roma se recuerda y con una rotonda en Rávena . También se le ha dedicado el asteroide 11061 y su rostro aparece en sellos de diferentes países y en los billetes de 20 coronas suecas.

Traduzione ucraina
Alina Petelko

Нобелівська премія з літератури 1909 «За високий ідеалізм, яскраву уяву і духовне сприйняття, які характеризують її твори».

Сельма Оттілія Ловіса Лагерлеф, шведка, народилася в невеликому містечку Сунне в графстві Вермланд, поблизу кордону з Норвегією, в сім’ї освіченої аристократії, яка стала неминуче занепадати через швидку індустріалізацію країни. Як і багато молодих людей, які мають можливість навчатися, вона вибирає професію вчителя та навчається в Стокгольмі, а в 1885 році починає викладати в Ландскруні. У 1891 році їй вдалося опублікувати свій перший твір Сага про Єсту Берлінга. Це історія протестантського пастора, який через алкоголізм відмовляється від служіння і покидає свою країну. Роман, який досі вважається її шедевром, спочатку викликав різку критику, але через пару років зумів підкорити публіку спочатку у Швеції, а потім і в усьому світі. Крім того, вона виграє літературну премію, яка складається зі значної суми, і це дозволяє Сельмі залишити викладацьку діяльність і почати подорожувати Європою. У 1895-96 роках вона була в Італії, на Сицилії, де написала Легенди про Христа, потім вона їде аж до Єгипту та Палестини (1899-1900), де черпає натхнення для роману Єрусалим. У двадцятих роках двадцятого століття буде створена успішна кіноверсія на основі Саги про Єсту Берлінга: німий фільм шведського режисера Стіллера, у якому Ларс Хансон знявся в головній ролі, поруч із дуже молодою Гретою Гарбо в її першій головній ролі.

Уважно ставлячись до соціальних проблем свого часу та прав жінок, Сельма видає одну книгу за одною. У 1906-1907 роках Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми викликала великий інтерес, завдяки якому письменниця отримала почесний ступінь Уппсальського університету. Книга, яка вважається класикою дитячої літератури, розповідає про пригоди хлопчика Нільса, який мандрує на спині гусака, пояснюючи історію та географію всіх країн, які він відвідав. Твір, який викликав захоплення у австрійського філософа і педагога Карла Поппера, був прийнятий у багатьох школах Швеції. Він стає настільки популярним у Швеції, що дав назву поїзду, літаку (у формі гусака) і кільком ресторанам. А німецька судноплавна компанія TT Line, яка займається сполученням між Німеччиною та Швецією, досі використовує ім’я Нільса Хольгерссона для одного зі своїх кораблів з 1962 року. У 1981 році на основі цього було знято анімаційний фільм, який також транслював в Італії, і є навіть настільна гра, навіяна історією Нільса. Відомий етолог Конрад Лоренц, лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1973 року, розповів під час конференції з вручення премії, що в його ранньому дитинстві історія Нільса справила на нього надзвичайний вплив і визначила фундаментальний вибір його життя: «Відтоді я прагнув стати диким гусаком і, розуміючи, що це неможливо, я відчайдушно хотів мати гусака, а коли це також виявилося неможливим, я погодився на домашніх качок».

Але освячення для Сельми Лагерлеф прийшло в 1909 році разом з Нобелівською премією, першою з шістнадцяти, на даний момент присуджених жінці. На гроші Нобелівської премії письменниця змогла викупити, відремонтувати та повернутися жити в резиденцію Морбака у Вермланді, яку її батько змушений був продати через фінансові труднощію Натомість золота медаль Премії була вручена нею шведським бійцям на початку Другої світової війни, коли шведський уряд, обираючи нейтралітет, хотів збільшити своє оборонне озброєння та чисельність своєї армії. Надання премії, яку так завчасно присудила жінці Шведська академія, установа, яка присуджує Нобелівську премію з літератури, не випадковість: у Швеції з сімнадцятого століття жінкам вдалося отримати деякі права також у політичній сфері, а з 1862 року жінки були допущені до муніципальних виборів і нарешті, отримали право голосу на національних виборах у 1919 році. Через п'ять років Лагерлеф покличе сама Академія, і в цьому випадку вона також є першою жінкою в історії, та зарахує її до своїх членів.Тим часом письменниця продовжує літературну діяльність і публікує Будинок Лільекурна (1911), Імператор португальський (1914), Перстень Лёвеншёльдов (1925), Анна Сверд (1928). Згодом шведська письменниця присвятила своє життя пацифістській та феміністській діяльності. У 1911 році вона виступила з промовою перед Національним альянсом за виборче право жінок.

У наступні роки Сельма Лагерлеф вирішила пожертвувати кошти від своїх публікацій на підтримку єврейських біженців, які втікали з гітлерівської Німеччини. Письменниця активно підтримувала опор проти нацизму, а її пацифістська відданість дозволила врятувати багатьох людей. Завдяки їй, поетесі Неллі Сакс вдалося отримати візу до Швеції та виїхати з Німеччини, уникнувши депортації до концтабору. Однак вона не встигла зустрітися зі Сельмою: коли Неллі приїхала до Стокгольма, Сельма померла від крововиливу в мозок у Марбакці, де народилася. Їй було вісімдесят два роки. Сьогодні вона є найбільш читаною та улюбленою шведською письменницею у світі. Її ім’я присутнє в топоніміці шведських міст, а також Австрії, Німеччини, Голландії, Данії, Іспанії… У Римі на честь Сельми присвячений проспект, а в Равенні круговий рух. Астероїд 11061 також був присвячений їй, та її обличчя з’являється на поштових марках різних країн і на банкнотах шведських 20 крон.